День Бабака [25th Anniversary] (1993)

Щоранку телевізійний ведучий Тарас Гордієнко прокидається в одному й тому ж номері провінційного готелю, чує той самий запах кави з коридору й бачить на тумбочці газету з датою, яка вже стала його прокляттям — 2 лютого. Він приїхав у мальовниче містечко на Закарпатті, щоб зробити черговий репортаж про місцевий фестиваль вареників, але тепер його життя перетворилося на замкнене коло. Спочатку Тарас панікує, потім знудьгується, далі починає експериментувати: ображає місцевих, їсть занадто багато, намагається втекти — але щодня будить його той самий будильник. І лише коли він помічає тиху дівчину з бібліотеки, яка щодня читає одну й ту ж сторінку, та старого музиканта, що грає одну й ту ж мелодію, Тарас розуміє: щоб вирватися з цього часу, йому треба не втекти, а навчитися нарешті бачити тих, хто поруч. Щодня він робить маленький крок до них — і щоразу світ навколо ледь помітно змінюється, але дата вперто не хоче мінятися. Чи зможе він знайти в цій нескінченній повторюваності не втому, а сенс, і чи настане для нього те саме 3 лютого?