☆

Шмуель — хасид, чия віра завжди була непорушною. Та коли помирає його дружина, він залишається сам на сам із болем і сумнівами. Чоловік більше не впевнений, чи справді його знання про загробне життя істинні. Аби знайти відповіді, він звертається до Альберта — викладача природничих наук і скептика, який дивиться на світ зовсім інакше. Між ними виникає діалог про віру, науку й душу. Шмуель сподівається переконатися, що його кохана після смерті потрапила до раю.

У центрі історії — Саул Ауслендер, угорський єврей, який працює в зондеркоманді концтабору. Його щодення — це крематорії, дим і смерть, від яких він давно втратив відчуття власного «я». Але серед попелу й тіл він знаходить хлопчика, у якому впізнає сина. Ця мить стає точкою повернення до людяності. Саул вирішує зробити неможливе: зберегти тіло дитини та знайти рабина для похорону за єврейським обрядом. Поки навколо зріє повстання, а кожен день може стати останнім, він обирає не порятунок, а обов’язок перед мертвим сином і власною вірою.

У самому серці пекла, де дим крематоріїв затуляє небо, а людяність здається втраченою назавжди, угорський єврей Саул Ауслендер виконує нелюдську роботу в зондеркоманді. Кожен його день — це нескінченна боротьба з жахом і смертю, що поступово вбивають у ньому все живе. Та серед попелу й тіл він раптом знаходить хлопчика, у якому впізнає сина. Ця мить стає для Саула порятунком і прокляттям водночас: він вирішує поховати дитину за релігійними звичаями. Аби здійснити цей обряд, йому потрібно знайти рабина і зберегти тіло, кидаючи виклик табору, повстанню та власному інстинкту виживання. Саул відмовляється від будь-якої надії на порятунок, обираючи внутрішній обов’язок замість боротьби за життя.