☆

У центрі історії — Саул Ауслендер, угорський єврей, який працює в зондеркоманді концтабору. Його щодення — це крематорії, дим і смерть, від яких він давно втратив відчуття власного «я». Але серед попелу й тіл він знаходить хлопчика, у якому впізнає сина. Ця мить стає точкою повернення до людяності. Саул вирішує зробити неможливе: зберегти тіло дитини та знайти рабина для похорону за єврейським обрядом. Поки навколо зріє повстання, а кожен день може стати останнім, він обирає не порятунок, а обов’язок перед мертвим сином і власною вірою.

У самому серці пекла, де дим крематоріїв затуляє небо, а людяність здається втраченою назавжди, угорський єврей Саул Ауслендер виконує нелюдську роботу в зондеркоманді. Кожен його день — це нескінченна боротьба з жахом і смертю, що поступово вбивають у ньому все живе. Та серед попелу й тіл він раптом знаходить хлопчика, у якому впізнає сина. Ця мить стає для Саула порятунком і прокляттям водночас: він вирішує поховати дитину за релігійними звичаями. Аби здійснити цей обряд, йому потрібно знайти рабина і зберегти тіло, кидаючи виклик табору, повстанню та власному інстинкту виживання. Саул відмовляється від будь-якої надії на порятунок, обираючи внутрішній обов’язок замість боротьби за життя.

Ця історія починається як зворушлива розповідь про дружбу дівчинки Лілі та її вірного пса-метиса на прізвисько Хаген. Коли мати Лілі терміново вирушає до Австралії, дівчинка змушена тимчасово оселитися у батька, який давно відвик від батьківських обов'язків. Разом із нею під його дах потрапляє і пес. Чоловік не знаходить спільної мови з твариною, а необхідність реєструвати безпородного улюбленця й платити податок лише посилює напругу. Скориставшись нагодою, батько позбувається собаки. Так починаються поневіряння Хагена вулицями, зустрічі з ловцями, похмурі стіни притулку та інші випробування, які перетворюють його на борця за права чотирилапих. Але Лілі не забуває друга. Разом вони опиняються втягнутими в події, розв'язка яких виявиться зовсім не тривіальною.