☆

У глибинах моря, де сяйво перлин поступається лише сяйву золотого волосся, живе русалка Ундіна — молодша донька володаря глибин Нептуна. Разом із сестрами Акварелою та Мелузіною вона співає колискові для коралів, але серце її лине туди, де хвилі розбиваються об скелі, де вітер пахне сіллю й свободою. Одного разу, коли шторм жбурляє у море принца Ніколаса, Ундіна виносить його на берег — і віддає йому не лише своє дихання, а й душу. Та між водою й сушею прірва, яку не подолати без болю. У відчаї русалка йде до морської відьми Мідри, чиї очі — як безодня, а голос — як шепіт утопленика. Мідра дарує їй ноги, але забирає голос: на землі Ундіна буде німою. А якщо принц не покохає її — вона стане піною, розтане у хвилях, немов сон. Кожен крок для неї — наче по лезах, але вона ступає. Бо кохання не боїться ані мук, ані тиші. Це історія про те, що іноді найгучніше слово — це мовчання, а найбільша жертва — не мати можливості сказати про неї.