☆

У тихе село Ачіар, загублене серед пагорбів, приїздить молода вчителька, сподіваючись знайти єдину рідну людину — сестру, з якою їх розлучило сирітство. Та замість теплих спогадів на неї чекає холодна місцина, де кожен куточок дихає таємницями. Щойно дівчина переступає поріг школи, як під землею знаходять тіло, поховане багато років тому. Для Ачіара це сенсація, що сколихує буденність, і лише юний поліцейський, який досі ганяв вулицями на велосипеді, сприймає подію як шанс на справжнє розслідування. Розпитуючи мешканців про сестру, вчителька дедалі глибше занурюється в павутину брехні, страху й мовчання. Кожна відповідь відкриває нову рану, а кожна посмішка приховує зраду. Те, що мало стати возз’єднанням, обертається небезпечним полюванням за правдою, у якому село воліє поховати не лише минуле, а й тих, хто насмілився його потривожити.

У центрі історії — Кім Се Хюн, чоловік, який втратив будь-який сенс жити. Одного разу він намагається стрибнути у води річки Хан, але річка не приймає його. Течія виносить його на маленький безлюдний острів під мостом у самому серці Сеула. Відрізаний від світу, але бачачи його зовні, він починає нове життя: вчиться добувати їжу, будувати прихисток і спостерігати за містом, яке колись здавалося таким чужим. Та одного дня він помічає, що за ним спостерігають у відповідь. Хан Го Рін, замкнена дівчина, яка боїться соціуму, випадково побачила його у телескоп. Між ними зав'язується дивовижний зв'язок — без слів, через пляшки з записками, що пливуть по воді. Ця тиха дружба допомагає обом знайти те, чого вони так довго шукали: надію, розуміння і бажання жити далі.